На сайті Times Higher Education опублікована стаття "Ефект Золотоволоски: пошук "найнеобхіднішого" в епоху ШІ", котра висвітлює погляд на те, як саме штучний інтелект може використовуватися студентами під час пошуку інформації, написання робіт, надання відповідей у тестах з кількома варіантами відповідей, пошуку наукових статей, генерації власних ідей у навчальному процесі тощо.
Авторка статті Кетрін МакКаллум зазначає: коли штучний інтелект вбудований майже в кожен освітній інструмент, яким користуються студенти, тоді як викладачі повинні знаходити межу між неправомірною поведінкою та етичним його використанням? Тому потрібен інакший підхід до оцінювання студентської діяльності. Отже, необхідно визначити, коли штучний інтелект використовується "надмірно", а коли "помірно", по-новому розглянути концепцію плагіату. Адже студенти мають використовувати ШІ-інструменти саме для підтримки свого навчання, а не заміни власних зусиль на роботу ШІ, видаючи чужу роботу за свою.
Також наголошено: відповіддю на використання студентами ШІ не може бути просто заборона. Оскільки, як вже зазначалося вище, майже кожен інструмент, що користується популярністю у студентської спільноти, має інтегровані функції штучного інтелекту (для прикладу - Google Workspace for Education). Під час роботи зі студентами та їх подальшого оцінювання викладач може дозволити їм використовувати штучний інтелект, але із застереженням, що робота все одно має бути їхньою власною. Але як можна визначити, що робота точно належить їм? Як виглядає "те, що треба" для студентів, коли право власності на ШІ стає дедалі менш зрозумілим?
➤ Більш детально ознайомитися з матеріалом можна за покликанням: The Goldilocks effect: finding "just right" in the AI era.